Чернігівська міська благодійна організація "Міська лікарняна каса"

Четверг, 23.11.2017, 12:06

Приветствую Вас Гость | RSS | Главная | Регистрация | Вход

Главная » 2014 » Февраль » 14 » Запровадження системи медичного страхування в Україні
10:03
Запровадження системи медичного страхування в Україні
ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я СЬОГОДНІ
Система охорони здоров'я передбачає залучення коштів з різноманітних джерел з метою забезпечення належного рівня надання медичних послуг населенню. У світі існують усталені моделі фінансування, що історично закріпились за кожною з розвинутих країн і відповідають особливостям їх соціального та економічного розвитку. В нашій країні запровадження медичного страхування залишається поки що на рівні законодавчих проектів  
Запровадження системи медичного страхування в Україні

СВІТОВИЙ ДОСВІД
Виділяють три основні системи фінансування охорони здоров'я: державна (система Бевериджа), бюджетно-страхова (система Бісмарка) та приватно -підприємницька. Системи відрізняються одна від одної, зокрема, структурою джерел фінансування охорони здоров'я і організацією надання медичних послуг.
Система Бевериджа передбачає державне фінансування охорони здоров'я, тобто забезпечення зазначеної сфери відбувається з бюджетних джерел. За цієї схеми страхові фонди формуються переважно за рахунок податкових надходжень. Слід зазначити, що фінансування всіх послуг розглядається як частина процесу планування загальних урядових витрат. При цьому у Великій Британії розподіл коштів здійснюється на основі диференційованого нормативу фінансування на одну особу, який враховує відмінності територій за статевовіковим складом і низкою інших соціально-економічних характеристик.
Страховий фонд формується не лише за рахунок надходжень від оподаткування, а й за рахунок внесків на соціальне страхування, що обчислюються у вигляді відсотка від фонду оплати праці. Ці кошти надходять до бюджету та розподіляються в подальшому залежно від пріоритетів, що склалися, на потреби пенсійного забезпечення, страхування на випадок безробіття, охорону здоров'я тощо. Додаткові кошти залучаються з додаткових платежів населення (головним чином це оплата частини вартості лікарських засобів в аптечних закладах).
Слід також зазначити, що у багатьох країнах функціонує також приватна мережа організацій добровільного медичного страхування. Однак вона охоплює переважно ті сфери медичних послуг, що не забезпечуються обов'язковим державним страхуванням. Така концепція втілена в Канаді, Великій Британії, Ірландії, Греції, Іспанії, Італії, Португалії, Данії.
Система Бісмарка передбачає оплату всіх медичних послуг з централізованого фонду охорони здоров'я. Цей фонд наповнюється за рахунок бюджетних асигнувань і цільових внесків підприємств та громадян, що і становить основну його відмінність від інших систем фінансування. При цьому фонд охорони здоров'я, як правило, незалежний від держави, однак його діяльність чітко регламентується державою. При соціальному страхуванні гарантується право на точно обумовлені види послуг і встановлюються такі частки внесків і на такому рівні, які дають гарантію використання такого права.
Приватно - підприємницька система характеризується фінансуванням системи охорони здоров'я за рахунок надходжень від добровільного медичного страхування та надання медичних послуг на платній основі. Тобто приватна та некомерційна модель існують паралельно.
При цьому некомерційне страхування відбувається в рамках певних державних програм для окремих верств населення. Як правило, такі програми фінансуються з державного (федерального) бюджету, характеризуються обмеженням кола страхових випадків. Часто визначальним фактором для участі в програмі є скрутне майнове становище. Така система діє в США, Південній Кореї, Нідерландах.
Хрестоматійним прикладом практичної реалізації цієї моделі є механізм функціонування та реалізації медичного страхування США. Система медичного страхування США базується на сполученні центрального страхового фонду з місцевими незалежними страховими організаціями. Кошти акумулюються у центральному фонді, що не виконує адміністративних функцій, а потім розділяються між страховими організаціями на основі законодавчо затвердженої форми розрахунків. У США медичне страхування тісно пов'язане з трудовою діяльністю.
УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ
Система медичного страхування, запропонована проектом Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне медичне страхування», який винесено на публічне обговорення (далі — Проект), найбільш схожа за своєю сутністю на страхування в рамках системи Бісмарка, хоча і не відповідає їй повністю. 
Позитивним моментом Проекту є те, що його розроблено Міністерством охорони здоров'я України, тобто профільною структурою. Це вже не перша спроба врегулювати на законодавчому рівні питання запровадження загальнообов'язкового медичного страхування. Різноманітні проекти виносилися на розгляд Верховної Ради України різних скликань. Наразі в парламенті зареєстровано два альтернативних законопроекти: № 2597 від 21 березня 2013 р., внесений депутатом Я. М. Сухим; та № 2597-1 від 5 квітня 2013 р., внесений депутатами В. В. Дудкою, Т. Д. Бахтеєвою та ін. У цілому, запропоновані цими проектами системи схожі за своєю сутністю з передбаченою Проектом, однак кожен має свої особливості.
Зокрема, Проектом передбачається запровадження додаткових джерел фінансування охорони здоров'я; можливість медичного страхування на договірних основах; солідарна участь держави, роботодавців, територіальних громад та окремих юридичних і фізичних осіб у фінансуванні медичних послуг, що можна розцінювати як перевагу Проекту. Зокрема, запропонована система медичного страхування передбачає, що фінансування охорони здоров'я буде здійснюватися на трьох рівнях: обов'язкове медичне страхування, державне фінансування та добровільне медичне страхування.
Відповідно до положень Проекту страхування здійснюється Фондом медичного страхування України, що, відповідно до частини 2 статті 14 Проекту, є некомерційною самоврядною організацією.
При цьому Фонд медичного страхування формується за рахунок страхових внесків, що сплачуються страхувальниками, коштів державного та місцевих бюджетів, коштів, що надійшли від сплати штрафів, накладених за порушення у сфері медичного страхування; благодійних та добровільних внесків підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; прибутку, одержаного від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду медичного страхування України, у тому числі резерву страхових коштів Фонду медичного страхування України на депозитному рахунку та інших надходжень, не заборонених законодавством.
Тобто запропоновані Проектом положення є досить прогресивними, оскільки передбачають нарахування коштів за рахунок комбінованих джерел, що дасть можливість забезпечити належне наповнення страхового фонду та уникнути подальшого скорочення обсягу страхування.
Ключовим моментом є також коло медичних послуг, що надаватимуться у страхових випадках, перелік яких визначено в частині 2 статті 8 Проекту. Слід наголосити на тому, що далеко не всі види медичних послуг пропонується покривати за рахунок коштів фонду. Наприклад, не будуть покриватися такі випадки: діагностика та лікування інфекційних хвороб; протитуберкульозна медична допомога; надання швидкої, невідкладної, виїзної екстреної медичної допомоги у разі аварій та катастроф; медична допомога у госпіталях для інвалідів та ветеранів війни; для утриманців будинків дитини; медичні імуно- біологічні препарати для проведення профілактичних щеплень щеплень, включених до календаря щеплень.
Обмеження переліку страхових випадків на практиці призведе до неможливості отримання безкоштовної медичної допомоги багатьма верствами населення, зокрема, у випадку не включення до переліку тих медичних послуг, що зараз мають надаватись безкоштовно.
Також не зрозумілим залишається питання, як співвідноситиметься введення системи загальнообов'язкового медичного страхування з положенням Конституції України, що декларує безоплатну медичну допомогу всім громадянам. Зокрема, у статті 49 Конституції України закріплено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. При цьому охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико- санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно.
Пунктом «е» частини 2 статті 8 Проекту передбачено, що забезпечення готовими основними (життєво необхідними) лікарськими засобами, виробами медичного призначення та екстемпоральними препаратами, необхідними для надання первинної, вторинної та третинної амбулаторної і стаціонарної медичної допомоги, покривається страховкою. При цьому з тексту Проекту не зрозуміло, що це за перелік лікарських засобів та медичних виробів, тобто, чи мається на увазі постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення», чи, наприклад, лікарські засоби, включені до Державного формуляра.
Оскільки надання великого кола медичних послуг не буде покриватися страховкою, то існуюча проблема не буде вирішена за рахунок впровадження запропонованої Проектом системи. Більш дієвою, на нашу думку, була б система, де базові медичні послуги покривались би за рахунок бюджетних коштів, а інші послуги покривались би за рахунок страхових внесків. Однак така система була б ефективною лише щодо працюючого населення.
Страхувальниками, згідно з Проектом, визначено роботодавців, місцеві органи виконавчої влади, застрахованих осіб, Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Застрахованими особами можуть бути як громадяни України (працевлаштовані чи офіційно безробітні), так й іноземці, які працюють в Україні. Можливість медичного страхування для громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування держави, в якій вони перебувають, відповідно до укладеного договору про добровільну участь є, безперечно, позитивом запропонованої системи.
Надання медичних послуг відбуватиметься через заклади охорони здоров'я, з якими Фонд медичного страхування укладатиме договори. При цьому Проектом визначено, що порядок відбору та перелік таких закладів буде затверджуватись Кабінетом Міністрів України. Вважаємо, що основні критерії відбору закладів охорони здоров'я мають бути визначені в законі, оскільки з Проекту є незрозумілим навіть, якої форми власності повинні бути такі заклади.
Ще однією проблемою є те, що в Проекті не передбачено територіальних відділень Фонду медичного страхування, хоча у частині 2 статті 21 Проекту йдеться про функціонування територіальних органів виконавчої дирекції, або лікарняних кас (локальних фондів), які б були посередниками на місцях та забезпечували оперативне реагування на поточні питання.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Проекту страхування не залежить від стану здоров'я та рівня доходу застрахованої особи. При цьому Проектом визначено, що страхові внески будуть встановлюватись у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Як наслідок, виникає питання, чи залежатиме обсяг медичних послуг від сплаченої суми страхового внеску та чи не вплине високий рівень «тіньових» заробітних плат в Україні на те, що велика чисельність працівників зможе отримувати лише мінімальний пакет медичних послуг.
Залишається не визначеним, як функціонуватиме система на практиці, починаючи від виникнення страхового випадку до перерахування коштів від Фонду медичного страхування до закладу охорони здоров'я. Наприклад, куди повинен звертатись пацієнт у разі потреби медичної допомоги: до медичного закладу, страхувальника чи безпосередньо до Фонду медичного страхування? Проектом також не визначено принцип взаємодії між страхувальниками та Фондом медичного страхування. Наприклад, чи має пацієнт право вибору медичного закладу?
У Проекті суто формально прописано п'ять окремих статей про юридичну відповідальність кожного з суб'єктів загальнообов'язкового медичного страхування. Однак залишається незрозумілим, наприклад, у яких випадках юридичну відповідальність несе застрахована особа та в чому вона виражається.
Ще одним недоліком запропонованої Проектом системи є те, що не визначено контролюючий орган та механізм контролю за витрачанням коштів, які надходитимуть. У частині 3 статті 28 Проекту лише визначено, що Фонд медичного страхування щороку має складати звіт про результати провадження своєї діяльності, який подає центральним органам виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері охорони здоров'я та фінансової політики.
Таким чином, вважаємо, що Проект потребує детального доопрацювання та не може бути прийнятий в існуючій редакції.

Наталія Співак, молодший юрист ЮК «Правовий Альянс»
Зоя Заміховська, помічник юриста ЮК «Правовий Альянс»
Практика управління медичним закладом № 12/2013
Просмотров: 1560 | Добавил: Serg | Рейтинг: 0.0/0

Меню сайта

Поиск

Вход на сайт

Календарь

«  Февраль 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728

Архив записей

Статистика

Яндекс.Метрика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0